Відмінна погода — точно не привід вчитися в приміщенні.
Саме тому ми і поїхали ми в зоопарк. По 100 тон щастя отримали всі учасники процесу, без виключення. І дорослі і не дуже. Хоча, щастя було в кожного своє. Власне, як завжди в нас. Реалізувався парковий підхід у зоопарку 🙂
Тобто, кожен займався справами, які були найближчими саме йому. Тінейджери з задоволеннями гасали по зоопарку, виконуючи завдання квесту, визначаючи найважчих та найбільших тварин, їх загальну кількість, рахуючи кількість атраціонів в парку. Ми, перевіряючи завдання, самі запамьятали висоту жирафа, вагу бегемота та ще декілька цікавих фактів. Виявляється, що в разі, якщо гуляєш з певною ціллю, розумієш, бачиш та запам’ятовуєш значно більше. Висновок: квести — продовжити!
З нами була мама з маленькою дочкою, з якими ми знайомилися перед цим. Вони, разом з дочкою та Сергієм Кухаруком мирно гуляли по території, спілкуючись, дихаючи свіжим повітрям та розглядаючи тварин. Тобто, так само задовольняли власні інтереси та потреби.
Дівчата молодшої школи радо втекли на атракціони та половину часу вивчали особливості кожного та їх вплив на власне здоровья. Ще трішки поприймали участь в квесті, потім знову переключившись на атракціони. Ще однією задачею в процесі було вчитись орієнтуватись на великому відкритому просторі — адже їм доводилось знаходити, де поділися всі інші! 🙂
Ще був цікавий момент десь на останній третині прогулянки: ми з Сергієм гуляли по тераріуму, де ще була сезонна схованка для родини левів. Виходячи до цього місця, ми побачили всіх наших школярів — і молодших і старших, що сиділи на лавочці та споглядали левову родину через скло. І так тривало хвилин з 15 — спілкування, споглядання. Незвичайний та приємний момент…
Так що, кожен знаходив свої інтереси. Скучно нікому не було 🙂 Було гарно, світило сонечко, людей було чоловік з 20 на весь зоопарк, певно, причому третина — ми 🙂 В результаті, вийшла відмінна подорож — були в зоопарку протягом 3х годин.