Цікава ситуація виникла під час останніх загальних зборів школи. Тема була — організація чергової пікнік-вилазки.
Так як майстри проводили попередні збори на дану тему, проводити те ж саме ще один раз у нас бажання не було. Тому, ми запропонували ведення зборів старшим школярам. Вони відмовились. Майстри теж відмовились. Ситуація зайшла у глухий кут…
В результаті, ми провели голосування з виборами ведучого, і школа проголосувала за одного зі старших школярів. Він вимушений був підкоритися, незважаючи на власне небажання, тому що загальні збори — це є верховна сила демократичної системи. В результаті, ми все організували (проте, разом з видимим опором ведучого — видно було, що він був повністю демотивований). Але як кажуть, «і ложечка знайшлась, але осад залишився». Вслід за цим, школа тут же пропонувала, щоб керівник школи придбав їм всім по морозиву, що, природньо, не було виконано.
І тут — виникає питання — а де починається сила загальних зборів, і де вона закінчується, і залишається лише воля і бажання конкретної людини. Зрозуміло, що це стосується фінансових питань, питань здоров’я та безпеки. Це зрозуміло, а ще?
Питання залишилось відкритим, спробуємо визначити ці кордони, та уточнити власну коституцію.
«Вслід за цим, школа тут же пропонувала, щоб керівник школи придбав їм всім по морозиву»
очень похоже на одну из моих ежедневных мантр — «Отберите у меня права, дайте мне привилегии»
Вполне логичный ход в демократии, я считаю. К черту собрания, решите за нас что хотите и дайте нам сладкого.