Мета існування нашої демократичної школи – забезпечити можливість вільної освіти для тих, кому не підходить авторитарна система класичних шкіл. Це віддушина та клаптик свободи для тих, хто проти системи примусу і хто вірить, що діти в праві на власне життя та власний вибір вже з раннього дитинства. Місце, де ніхто не змушує робити домашнє завдання і не оцінює дітей. Для нас, це також побудова більш природної моделі суспільства ніж та, яка має місце в звичайному освітньому закладі – з різновіковими невеличкими групами дітей. Ми створювали Діксі – як оазу щасливого дитинства, де кожен займається тим, що йому близько, стільки, скільки хоче. Де стосунки – важливіше навчання. Де процес – важливіше результату.
Ми були такими з самого старту школи в 2010 році і жодного разу не йшли на компроміси в наших цінностях. Зараз ми все ще залишаємося найбільш радикальною альтернативною школою в Києві. Тому у нас завжди є вільні місця 🙂
В процесі роботи ми дійшли до створення власної місії: Вільна, Свідома, Щаслива Особистість. Вона стосується не лише дітей, а і дорослих в школі.
Через якийсь час ми зрозуміли, що місію необхідно перетворювати в конкретні інструменти і розробили Кодекс Діксі. Він направляє нас у щоденній діяльності:
1. Ми працюємо на знання, а не на оцінки. (Краще вивчимо менше, але якісніше)
2. Ми працюємо із внутрішньою мотивацією. (Йдемо за дитиною, її захопленнями та потребами)
3. За знання дитини спільно несуть відповідальність майстри, батьки і діти.
4. Чим займатись в школі , обирає дитина.
5. Спільне прийняття рішень на загальних зборах дітей та майстрів.
6. Шкільне життя регулюється прийнятими правилами на загальних зборах.
7. Наша ієрархія цінностей:
– На першому місці – місія школи
– На другому – навчити дитину навчатись самостійно.
– На третьому – академічні знання та навички
Загалом, ми, звичайно, дивна школа. На спілкуванні з батьками ми розказуємо, що підходимо 90% дітей, але лише 10% батьків, тому що прийняти право на свободу та вільне життя власної дитини мало хто готовий. З дітьми ми на Ти та по першому імені. Почерк та роботи учнів Діксі далекі від класичних за змістом та формою. Вони дуже автентичні, хоча й не причесані. Ми не вважаємо, що у всіх має бути універсальний комплект знань та навичок, тож кожен із Діксиків вчиться за власною унікальною програмою. За якою саме, щоправда, не знає ні він, ні майстри.
Як засновник Діксі, я зі своїх старших класів знав, що хочу створити школу, хоча ще не знав яку. Після того, як прочитав книгу Александра Ніла «Самерхіл – виховання свободою» про всесвітньо відому демократичну школу, я зрозумів, що саме ідея свободи в освіті найбільше імпонує мені. І тому Діксі теж була і залишається демократичною школою. Яка ніколи не буде мейнстрімом. Дивною та особливою.