Общение с людьми, как источник мудрости

Если не воспринимать в штыки видение жизни и мироздания другого человека, можно очень многому научиться…

Можно увидеть, что мир не однозначен, и что нет одного единственного правильного ответа на большинство вопросов.

Ведь люди, с которыми тесно общаешься, имеют совершенно различные от твоей точки зрения на многие вещи, общественную позицию и много всего остального. И, несмотря на миллион различий, они тоже живут в этом мире, они радуются, у них есть близкие друзья, любимые, они достигают успеха в личной жизни и в любимом деле. То есть, несмотря на то, что они так сильно отличаются, они все равно могут быть счастливы. Это очень много дает в обогащении видения мира, в более целостной картинке. Становится легче общаться с самыми различными личностями, легче можно принять различия во взглядах, меньше приходится спорить, больше принимать других людей.

Что еще важно, другой человек, с которым общаешься тесно – он как зеркало для тебя. Начинаешь видеть свои особенности, преимущества \ недостатки четче, яснее, осознаешь их более глубоко и полно.

В школе мы ограждаем детей от других людей. Одни и те же одноклассники, одни и те же учителя. Да и ко всему этому, условий для общения, для взаимного обогащения даже в этом маленьком коллективе нет. Каждый – сам за себя, учитель – социальная функция, разговаривать – только на переходах из класса в класс во время перемены.

Сколько возможностей мы упускаем! Сколько упускают дети от невозможности общаться с самыми разными людьми, невозможности перенимать черты характера, точки зрения тех людей, которыми восхищаются. Отсутствие полноценного общения, ошметки разговоров. Раньше учащиеся выбирали себе учителя, которым восхищались, на которого хотели быть похожими, многие черты которого в процессе долгого общения они перенимали. Сейчас же – такая практика отсутствует напрочь…

Остается сказать одно: ищите Людей! Разговаривайте с ними, дружите с ними, любите их, и тогда Ваше понимание мира, ваш опыт будет удваиваться с каждым новым человеком, которого Вы смогли увидеть, Услышать, понять и принять со всеми его особенностями и отличиями.

Рубрика: Uncategorized | Оставить комментарий

Этические вопросы демократической формы правления

Цікава ситуація виникла під час останніх загальних зборів школи. Тема була — організація чергової пікнік-вилазки.

Так як майстри проводили попередні збори на дану тему, проводити те ж саме ще один раз у нас бажання не було. Тому, ми запропонували ведення зборів старшим школярам. Вони відмовились. Майстри теж відмовились. Ситуація зайшла у глухий кут…

В результаті, ми провели голосування з виборами ведучого, і школа проголосувала за одного зі старших школярів. Він вимушений був підкоритися, незважаючи на власне небажання, тому що загальні збори — це є верховна сила демократичної системи. В результаті, ми все організували (проте, разом з видимим опором ведучого — видно було, що він був повністю демотивований). Але як кажуть, «і ложечка знайшлась, але осад залишився». Вслід за цим, школа тут же пропонувала, щоб керівник школи придбав їм всім по морозиву, що, природньо, не було виконано.

І тут — виникає питання — а де починається сила загальних зборів, і де вона закінчується, і залишається лише воля і бажання конкретної людини. Зрозуміло, що це стосується фінансових питань, питань здоров’я та безпеки. Це зрозуміло, а ще?

Питання залишилось відкритим, спробуємо визначити ці кордони, та уточнити власну коституцію.

Рубрика: Новости | 1 комментарий

Пикник, как школьный проект

З тиждень тому ми зрозуміли, що час вже святкувати справжню теплу весну. І зранку вирішили йти на пікнік до урочища Наталка, що через Набережну в 20 метрах від нас.

Але ж зовсім нецікаво просто дорослим всіх зорганізувати та відправитись на пікнік. Де ж проектна діяльність? Тому ми поклали надію на колективний шкільний інтелект та винесли питання на шкільні збори, які відразу ж зібрали і провели.

Як результат зборів, вся дошка в синій кімнаті покрилася дивними написами на тему, що що потрібно взяти та що потрібно зробити. Склали алгоритм пікніку, всі взяли на себе зобов’язання на тему, що куди нести, хто вибирає місце, розпалює багаття та смажить сосиски. Участь в організації приймали абсолютно всі — від 4х-річної Слави, яка гордо несла ножівку та допомагала збирати хмиз для багаття, до майстрів школи.

В результаті, ми провели класний пікнік — були на дворі протягом 4х годин. З собою взяли безкаркасні крісла, на які вмощувалися майже всією школою, поставили намет, розвели багаття, посмажили смачні сосиски і далі хто валявся (старші 🙂 ), хто — освоював територію парку, хто — настирно копав яму для сміття.

Таким чином, як це часто у нас, вийшов чудовий спонтанний захід. Надихалися свіжим повітрям, реалізували ще одну спільну справу, отримали масу задоволення. З настанням канікул, вилазки в парк явно стануть ну точно щотижневими. А попереду — ще й пляж… Маса смачного 🙂

P.S. А ще наші першокласники вже закінчили й здали річну програму і з наступного тижня — тиждень відпочинку від шкільних занять. Будемо займатися приємнощами 🙂

Рубрика: Альтернативное образование, Новости | Метки: | 2 комментария

Паркова система в зоопарку

Відмінна погода — точно не привід вчитися в приміщенні.

Саме тому ми і поїхали ми в зоопарк. По 100 тон щастя отримали всі учасники процесу, без виключення. І дорослі і не дуже. Хоча, щастя було в кожного своє. Власне, як завжди в нас. Реалізувався парковий підхід у зоопарку 🙂

Тобто, кожен займався справами, які були найближчими саме йому. Тінейджери з задоволеннями гасали по зоопарку, виконуючи завдання квесту, визначаючи найважчих та найбільших тварин, їх загальну кількість, рахуючи кількість атраціонів в парку. Ми, перевіряючи завдання, самі запамьятали висоту жирафа, вагу бегемота та ще декілька цікавих фактів. Виявляється, що в разі, якщо гуляєш з певною ціллю, розумієш, бачиш та запам’ятовуєш значно більше. Висновок: квести — продовжити!

З нами була мама з маленькою дочкою, з якими ми знайомилися перед цим. Вони, разом з дочкою та Сергієм Кухаруком мирно гуляли по території, спілкуючись, дихаючи свіжим повітрям та розглядаючи тварин. Тобто, так само задовольняли власні інтереси та потреби.

Дівчата молодшої школи радо втекли на атракціони та половину часу вивчали особливості кожного та їх вплив на власне здоровья. Ще трішки поприймали участь в квесті, потім знову переключившись на атракціони. Ще однією задачею в процесі було вчитись орієнтуватись на великому відкритому просторі — адже їм доводилось знаходити, де поділися всі інші! 🙂

Ще був цікавий момент десь на останній третині прогулянки: ми з Сергієм гуляли по тераріуму, де ще була сезонна схованка для родини левів. Виходячи до цього місця, ми побачили всіх наших школярів — і молодших і старших, що сиділи на лавочці та споглядали левову родину через скло. І так тривало хвилин з 15 — спілкування, споглядання. Незвичайний та приємний момент…

Так що, кожен знаходив свої інтереси. Скучно нікому не було 🙂 Було гарно, світило сонечко, людей було чоловік з 20 на весь зоопарк, певно, причому третина — ми 🙂 В результаті, вийшла відмінна подорож — були в зоопарку протягом 3х годин.

Рубрика: Альтернативное образование, Новости | Метки: | Оставить комментарий

Що цікаво вивчати і що реально вивчається в школах

В школі я завжди вважав, що вчитися – взагалі нецікаво.

Що все навчання – занудна робота. І думок про те, що навчання може бути в задоволення – взагалі не виникало. І не виникало таких думок досить довго – справді довго – всі роки формального навчання – тобто – до кінця університету. Тобто – лише по закінченню всіх освітніх закладів, зьявились перші відчуття, що чомусь вчитися може бути цікаво та приємно. Не дуже багато це говорить на користь сучасної системи освіти…


А вперше цікавість та задоволення від навчання з’явились, коли мене запросили займатися сальсою (латиноамериканський соціальний танок). Перш за все – мене купили – сказали, як там буде класно. Друге – мені сподобалось: музика, багато спілкування, тактильних відчуттів, класна атмосфера та нові рухи власним тілом, які можна робити. І – все – вже 5,5 років я в сальсі. І вчусь далі, опановую нові течії, плачу гроші, ніхто мене не примушує – тому що мені – цікаво і подобається. В школі такого предмету, де грала б музика, було б багато спілкування, в тому числі – тактильного, смішна, весела атмосфера – не було. Ось Вам і різниця. Можна мотати на вус шкільним вчителям.
Що далі? – Бізнес! Різноманітні бізнес-інструменти, їх взаємозвязок та вплив на реальні справи зацікавили мене починаючи із закінчення університету та до цих пір. І що ж було поштовхом? Києво-Могилянська бізнес-школа. Дорослі люди, що платили гроші, займалися після роботи, вирішували реальні проблеми – це було новим відкриттям для мене. Набір найрізномантніших методик, що допомагають в грі, що називається в бізнес – це було класно! Бізнес-школа дала справжній поштовх цьому, незважаючи на те, що моя спеціальність у ВУЗі- теж така сама – управління малим бізнесом. Але у ВУЗі нічого такого я не відчував. Ключові відмінності:  велика кількість спілкування в групах (на відмінну від вертикалі “лектор-слухачі” у ВУЗі, викладачі – практики своєї справи, і, що головне, чіткий зв’язок між набутими знаннями та вміннями та ситуацією в твоїй справі, твоєму бізнесі. Тобто, знання були актуальними та потрібними в реальному житті. А що ж було такого в школі, що було потрібним та вживаним в реальному житті? Що??? Шкода, що так багато часу пішло на цю формальну освіту, яка, мало того, що не дала майже нічого потрібного, так ще й постійно відбивала інтерес до подальшого навчання та ставила клеймо “навчання – це нудно та нецікаво”.
Потім – надвзичайно цікава була власна пізнавальна робота перед відкриттям демократичної школи: до сотні профільних книжок, так чи інакше пов’язаних з майбутньою школою – опрацьованих, а не просто прочитаних, сотні статей, аудіокнижки, освітні відео та десяток-другий фільмів, зв’язаних зі школою, спілкування з людьми і так далі. Я гадаю, що за час підготовки до Діксі-школи було опрацьована не менше книжок та матеріалів, ніж за 5 років – студентами педагогічного ВУЗу. І все – в задоволення, в радість, “с упоением”. Чому? Тому що вирішувалась конкретна задача – відкриття нової альтернативної школи, і знань – не було. І вони тянулись з усіх усюд. Була ціль і шукались можливості її досягнення. Плюс – робота велась у власному темпі та по власній доріжці: все робилося так, як було зручно саме мені, а не за фіксованим розкладом.
А вже в Діксі-школі: цікавість до шахмат, до вивчення німецької, гри на губній гармошці, подальший інтерес до коучінгу, ораторської майстерності і т.д.. І це все притому, що в звичайній школі я точно знав: “навчання = нудно”
Безперечно, адаптавувати всі власні висновки стосовно процесу навчання в демократичній школі та інших освітніх проектах – теж не проста задача, але – вона точно того варта. Над цим і працюємо :-) .

А що Вам цікаво вивчати? І чому?

Рубрика: Uncategorized | Оставить комментарий
« 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »